Розвиток самостійністі і відповідальністі у підлітків

Для чого ми виховуємо дітей? Для того, щоб вони могли самостійно вийти у дорослий світ, бути порядними і при цьому ефективними. І ключове слово тут – «самостійно». Якщо дитина постійно займає ведому позицію, а дорослий – ведучу, то про самостійність мови не йде. Постійний контроль, вказівки, накази вбивають паростки самостійності. Дитина починає «бунтувати», демонструючи непослух, якщо вона може більше, ніж їй дозволяють. Особливо яскраво це виявляється в періоди криз: в 3, 7 років і в підлітковому віці.

Нам хочеться, щоб вони були слухняними, і в той же час відповідали за свої рішення; щоб дівчатка не фарбувалися, а хлопчики були ввічливими. З одного боку, ми чекаємо від підлітків, щоб вони мотивували себе і ставили перед собою цілі, як дорослі. А з іншого боку, ми самі не даємо їм тієї свободи в прийнятті рішень, яка властива дорослим. Підлітки зайняті навчанням в школі і матеріально залежать від батьків. Вчителі та батьки обмежують самостійність підлітка, і в той же час вимагають освоєння почуття дорослості і відповідальності.

Батьків можна зрозуміти. Рівень домагань у підлітків досить високий. Крім того, витрати на утримання дитини-підлітка все зростають. Одяг та взуття того ж розміру, як у дорослої людини, і витрати такі ж, а ось заробляти і утримувати себе підлітки поки не вміють. Хоча вимоги до витрат все зростають: рахунки за мобільний, кафе, кіно…

Але і ці складнощі можна подолати, якщо знати, яким шляхом йти!

Всі діти різні та потреби у підтримці самостійності відрізняються в залежності від того, на якому етапі розвитку ваша дитина, тому давайте зорієнтуємося, що відбувається з дитиною…

 

 

 

Вікові етапи становлення самостійності, її типові прояви і способи підтримки.

1 етап: «Чи потрібна мені самостійність?»

  • Стає неслухняним і критичним.
  • Пручається прояву турботи про нього і контролю.
  • Дитячі бажання і вчинки.

Для успішного проходження та оптимізації розвитку самостійності потрібно:

  • Терпляче проявляти увагу, участь.
  • Акцентувати увагу на позитивних якостях.
  • Здійснювати підтримку.
  • Підвищувати впевненість у собі.
  • Обговорювати початок дорослішання.

 

2 -й етап: «Вимагаю самостійності, хоча не знаю що це таке»

  • Бореться за свою незалежність.
  • Закривається в кімнаті, розвішує постери.
  • Наполягає на правах, ігнорує обов’язки.
  • Часто не стежить за своєю мовою, може образити.

Для успішного проходження та оптимізації розвитку:

  • Обговорювати необхідність рівноваги прав та обов’язків ( кількість прав дорівнює кількості обов’язків).
  • Зберігати спокій при емоційних спалахах підлітка.
  • Прощати і відокремлювати реальні почуття від слів.
  • Здійснювати підтримку.

 

3-й етап: «Пробую бути самостійним, хоча не дуже вмію».

  • Є своя думка, не завжди вірна.
  • Вважає саме свою думку істинно вірною.
  • Не рахується з думкою батьків.
  • Чинить так, як хоче.
  • Є прагнення спробувати все, що роблять його однолітки і дорослі (покурити і т.д.).
  • Вважає, що він все може і з ним нічого не може трапитися (не дбає про безпеку).

Для успішного проходження та оптимізації розвитку:

  • Аргументувати заборони.
  • Обговорювати: якщо ти вчиниш так, то які будуть наслідки (зіпсуєш здоров’я, можеш потрапити в погану компанію, з тобою може трапитися щось погане).
  • Рахуватися з думкою підлітка (інакше він не буде рахуватися з вашим).
  • Не вважати свою позицію на 100 % правильною.
  • Підтримувати його, хвалити.
  • Не лаяти його друзів або тих, з ким він зустрічається (марно, викличе тільки заперечення і негатив).
  • У суперечках намагатися домовитися.

 

4 -й етап: «Проявляю самостійність» (… і таке теж буває 🙂)

  • Прислухаються до думки батьків.
  • Самі просять порад.
  • Розуміють свої реальні можливості.
  • Намагаються самі домовитися.
  • Сприймають якісь риси, якості батьків як приклад для наслідування.
  • Діють самостійно.
  • Переносять самостійність з родини на професійну діяльність (навчання, робота).

Для успішного проходження та оптимізації розвитку:

  • Підтримати підлітка в його починаннях, давати позитивну оцінку його успіхів (для мотивування його до дій, до ще більших успіхів).
  • Надати йому право брати на себе відповідальність за свої вчинки, за своє життя.
  • Мінімізувати контроль.
  • Бути уважним до прохань, самостійних рішень.

 

Не все проходить «за планом», та не завжди вистачає сил на «оптимізацію», тому ще декілька підказок в допомогу для поліпшення контакту з підлітком та підтримці його на шляху становлення самостійності та відповідальності.

🙂 Любіть їх. Говоріть своїм дітям, що любите їх, кожен день. Вони, можливо, будуть соромитися повертати вам ці слова на даному етапі свого життя, але це тимчасове явище. Коли діти роблять щось неправильне, вам треба підкреслити, що ви все одно любите їх, навіть якщо вам не подобається їхня поведінка.

🙂 Поважайте їх вибір. Давайте будемо реалістами: діти ніколи не стануть нашими маленькими клонами, вони ніколи не будуть діяти і думати точно так само, як і ми! Підлітки постійно намагаються з’ясувати для себе те, ким вони є і в що вони вірять. Не критикуйте їх вибір в музиці (навіть якщо вона здається вам занадто агресивною), зачісці, одязі і т.д. Так, вони – все ще діти, але вони хочуть, щоб до них ставилися, як до дорослих. Повне придушення їх бажань і прагнень може мати свої неприємні наслідки. Дозвольте їм мати право вибору, особливо якщо це стосується тимчасового явища – зрештою, синє волосся відросте.

🙂 Підкресліть важливість і значення сім’ї. Дітям потрібен «якір», почуття приналежності до чого-небудь. Підкресліть той факт, що ваша сім’я – це одне ціле, одна команда. Заохочуйте прагнення своїх дітей проводити більше часу з різними членами родини, такими як: дідусі й бабусі, двоюрідні сестри і брати. Проводьте час за обіднім столом кілька разів на тиждень і спілкуйтеся один з одним, замість того щоб дивитися телевізор.

🙂 Думайте про дитину як про людину відповідальному, говорите їй та оточуючим про це. Справа в тому, що діти в оцінках самих себе орієнтуються на оцінки дорослих. Коли ви переконані, що вона «безвідповідальна», – дитина установку цю переймає. І дійсно не буде робити нічого без тиску. Спробуйте змінити свої внутрішні установки з негативних на позитивні. Якщо ви по-справжньому будете в це вірити, повірить і дитина, а значить, стане діяти інакше.

🙂 Допоможіть знайти цікаве захоплення. Підліткам йде на користь навчання в різних гуртках та організаціях.

🙂 Змушуйте їх допомагати вам. Підлітки повинні бути досить самостійними, щоб прати свої речі, прибирати у своїй кімнаті, прибирати у ванній кімнаті, мити посуд і брати на себе інші домашні турботи, які зазвичай виконуєте ви. Не відступайте тільки через те, що діти постійно скаржаться або роблять роботу “абияк”. При цьому пам’ятайте: варто давати не лише вказівки, а й підтримку та допомогу. Якщо дитина не навчилася мити підлогу в шість років, це не значить, що цьому не варто вчитися у п’ятнадцять.

🙂 Не бійтеся встановлювати обмеження. Вам не потрібно завжди бути кращим другом підлітка. Якщо вам не подобається, що дитина йде кудись, займіть тверду позицію. Але незабаром вони зрозуміють, що мати, тільки й робить, що піклується про своє чадо.

🙂 Говоріть з дітьми про можливі майбутні наслідки. Діти повинні усвідомлювати, що ви не зможете завжди опікати і піклуватися про них. Постарайтеся пояснити дитині важливість освіти, щоб у майбутньому отримати хорошу роботу. Словом, поясніть їм, як їх сьогоднішні дії будуть мати величезний вплив на їх майбутнє. Потрібно в зрозумілій формі донести до дитини, що він навряд чи стане тим, ким мріє, будь у нього судимість або відсутність середньої освіти.

🙂 Не приховуйте від підлітка інформацію про те, скільки ви на нього витрачаєте. Коли син або дочка стає старше, витрати зростають – батьки часто змушені обмежувати себе. Але дитина про це часом навіть і не підозрює, звикаючи до того, що всі його потреби завжди задовольняються.

🙂 Не поспішайте задовольняти всі потреби дитини. Якщо у людини три рази на день з’являється їжа на столі, якщо у неї завжди прибрано в квартирі, в потрібний момент з’являються одяг, комп’ютер, книги, гроші на відпочинок, то у неї просто немає ніяких стимулів ставати самостійною.

🙂 Не піддавайтеся на провокації. Цілком природно, що перший час дитина буде намагатися повернутися в колишнє тепле місце, де їй все давали і нічого не вимагали.

🙂 Надайте підлітку можливості виявляти свої надбання. Чи є у підлітка ситуації, в яких він буде піклуватися про когось, комусь допомагати, тобто виявляти свою дорослість і самостійність?

 

Бажаємо Вам приємного та радісного дорослішання Ваших дітей та спільних успіхів на цьому шляху.

pidgotovleni