Перфекціонім. Надмірне прагнення досконалості

Перфекціонізм особистості – стан людини, коли вона постійно і в усьому, переважно на рівні діяти шукає досконалості. Перфекціоніст оцінює себе головним чином по тому, що вінзробив, а не по тому, хто він є.

Перфекціоніст схильний приділяти надто багато уваги деталям і дрібницям (!J);з часом він виробляє звичку критикувати себе, стає жорстким (ригідним) і дуже вимогливим до себе, а тим більше до інших.

Дуже часто він забуває порадіти, привітати себе, навіть коли успішно завершить велику справу.

Він дійсно вважає, що якщо він все бути робити бездоганно, його будуть більше любити і не відхилять. Та перфекціоністу необхідно засвоїти, що в матеріальному світі досконалість недосяжна.Підтвердження цьому є на кожному кроці. Подивіться на спортсменів: вони вважають себе неперевершеними в своєму виді спорту., але все постійно самі б’ють свої рекорди і встановлюють нові. Але їх рубежі будуть подолані новими спортсменами і цьому немає краю.

Досконалість – атрибут духовного світу. Необхідно зрозуміти, що людина вже досконала. Їй треба тільки навчитися жити в прийнятті,любові, і розумі…

Коли зумієш по-справжньому прийняти себе, у тебе з’явиться відмінний засіб для подальшого покращення себе, і тобі не доведеться ані пришвидшувати події, ні вимагати від себе неможливого. Ти станеш врівноваженим, а врівноважена людина приймає себе незалежно від своїх слабкостей і меж., тому що знає: досконалість можлива тільки на рівні буття, сутності, а не в матеріальному світі.

 

«Залишимо це людині: намагатись бути тим,

чим вона не є, мати ідеали, які не можуть бути досягнутими,

прагнути до досконалості, щоб врятуватись від критики,

відкривати дорогу до нескінчених розумових тортур…»

(Ф.Перлз, засновник Гештальт-терапії)

 

Багато батьків, не досягнувши в житті чогось, спонукають своїх дітей реалізовувати свої невтілені бажання.

 Якщо поставлені таким чином задачі дитина не може виконати, вона витісняє з свідомості невдалі спроби. Надмірне витіснення веде до неврозу.

 

Задача батьків – надати можливість дитині самій ставити цілі і допомагати в їх досягненні. Ця допомога може бути у формуванні у підростаючої  дитини відчуття, що при будь якому завершенні ситуації вони можуть розраховувати на повернення в батьківський дім, звідки знову зможуть почати активну діяльність.

Задача батьків не створювати з дитини когось, А допомогти їй розкрити саму себе.

pidgotovleni