Завищені вимоги до дітей з боку батьків

Догнати та перегнати, бути самим найкращим, успішним – такі установки дають багато сучасних батьків. Націлені на результат, батьки упускають саме головне – бажання дитини та його можливості. Дитина, намагаючись відповідати запросам батьків, робить все можливе щоб порадувати їх успіхами (а іноді це може бути із за страху покарання). Така поведінка закріплюється, і у дитини є потреба все робити „на відмінно” навіть тоді коли немає такої потреби, і ніхто не оцінює діяльність чи результати дитини.

Десь на несвідомому рівні відкладається установка: любов та повагу оточуючих треба заслужити, а люблять тільки найкращих та успішних. Оскільки важливо робити все правильно, ситуація невдачі може бути критичною, стресовою та викликати внутрішній дискомфорт.

Коли дитина стикається з труднощами, у неї виникає напруга, тривожність і, відповідно, є бажання позбутися цього відчуття, виконуючи все бездоганно (адже у розумінні дитини батьківську підтримку, любов та визнання можна досягнути лише так). А будь-яка невдача, навіть незначна, сприймається як катастрофа і тут виникає ще один страх – страх зробити помилку.

Дорослі, самі того не помічаючи, „підливають масла у вогнище”, підкріплюючи свою націленість на позитивний результат: „Можна було і не забруднитися, „Можна бути обережнішим!”, „Ти зміг (змогла) би це зробити краще”. Критичні зауваження тільки підсилюють у дитини бажання робити все найкращим чином, а в моменти невдачі знижують віру в себе, в свої сили.

  • Для того, щоб допомогти дитині, варто переглянути свій рівень вимогливості. Можливо, Ваші уявлення, що має вміти та робити дитина, завищені та їй не під силу. Для досягнення позитивного результату треба змінити свій звичний стиль спілкування з дитиною, формуючи нові установки, атмосферу підтримки, довіри, та, по можливості, без оціночного ставлення.

 

  • Підтримуйте дитину. Замість того, щоб звертати увагу на помилки, невдачі та підкреслювати, що вона має робити, більше відмічайте позитивні сторони вчинків та підкріплюйте позитивним схваленням (яке так необхідне!).

 

  • Кожен раз, коли дитина зробила помилку, демонструйте підтримку як на словах, так і на невербальному рівні (жести, міміка, інтонація). Дитина скоріше позбавиться думки, установки, що помилки фатальні, відчуваючи вашу підтримку у відповідь на свої помилки.

 

  • Дозвольте дитині бути не найкращою та робити помилки. Адже неможливо завжди бути ідеальним. Це допоможе зменшити стан тривожності та підвищити впевненість у собі.

 

 

Не кричіть, не критикуйте, не засуджуйте, не звинувачуйте. Нікому (особливо дітям) не подобається робити помилки, а особливо, якщо про них ще й нагадують та загострюють увагу.

pidgotovleni